211 років тому на Кременеччині народився відомий польський поет

4 вересня 211 років тому під прозорим небом Кременця народився
Юліуш Словацький – поет-романтик, поет-революціонер, драматург та філософ. Його батьками були професор Вищої Волинської гімназії Евзебіуш Словацький та Саломея Янушевська – донька управителя маєтків гімназії. У рідному місті пройшли тільки перші дитячі роки Юліуша.

Протягом 1811–1829 років він жив у Вільно, куди переїхав із батьками і де навчався у гімназії та на юридичному факультеті університету. Проте канікули завжди проводив у кременецькому родинному помешканні своїх дідуся та бабусі Янушевських, у сім’ї яких береглися та культивувалися ставропольські родинні й громадські чесноти, з яких найважливішим патріотичним обов’язком кожного чоловіка вважали захист вітчизни.

На душу майбутнього поета ще з дитинства справляла враження велична міська архітектура, що напрочуд гармонійно поєднувалася із навколишньою мальовничою природою Кременецьких гір. Цей пейзаж так вплинув на емоції та уяву юного Словацького, що у високій Замковій горі він бачив то фортецю, здатну захистити його у лиху годину, то вимріяний пам’ятник собі.

Не менш потужний вплив на формування його особистості мало також своєрідне місцеве історико-культурне середовище, яке сформувалося внаслідок спільного багатовікового проживання на одній території українців та поляків. Народна українська мова, пісні, думи, казки та легенди сприймалися поляком Словацьким як щось власне і рідне. Саме тому такі його твори як «Пісня козацької дівчини», «Ян Казімеж», «Змій» та деякі інші присвячені виключно українській тематиці.

Востаннє митець побував у Кременці після закінчення університетських студій і жив тут кілька місяців – від літа 1828 до лютого 1829 року. У 1830–1831 роках Юліуш Словацький перебував у Варшаві, де взяв активну участь у Листопадовому повстанні проти російського царизму, що стало найбільш знаковою подією в його житті. Пишучи для газет повстанські вірші, відкрито виступаючи за незалежність Польщі, юнак із романтика-мрійника виріс у патріота-революціонера.

Після придушення повстання він змушений був виїхати за кордон. Проживав у Дрездені, Парижі, Женеві, подорожував іншими країнами Європи та Близького Сходу. Проте туга поета за рідним краєм постійно вимальовувала йому далекий Кременець у всіх деталях, бо це місто було для нього символом Батьківщини.

Поет прожив неповних 40 років. У 1849 році, будучи хворим на туберкульоз, помер у Парижі і був похований на кладовищі Монмартр. У 1927 році його прах, з дозволу президента Французької республіки, перевезли у Краківський королівський замок Вавель і помістили у саркофаг поряд із місцем останнього спочинку Адама Міцкевича. За своє коротке життя він створив більше 25-ти драм, близько 20-ти поем та 150-ти ліричних поезій, які ввійшли у золотий фонд світової літератури і принесли йому славу польського національного поета. У вірші «Мій заповіт» Словацький сформулював своє найголовніше завдання у житті – перетворювати звичайних «з’їдачів хліба» на ангелів, тобто на людей, наповнених світлом духовного життя.

У наш час творчість і життя нашого геніального земляка досліджують науковці України, Польщі та інших країн, а роковини його днів народження та смерті відзначають на державному і міжнародному рівні.

У Кременці, у родинній садибі, працює обласний літературно-мемуарний музей Юліуша Словацького, відкритий завдяки співпраці міністерства культури Республіки Польщі й України.

У фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються деякі з його літературних творів, виданих у Польщі в різні роки, праці сучасних дослідників його діяльності, листівки із зображенням місць, пов’язаних з ім’ям митця, художньо оформлені запрошення та програми святкувань річниць і Року Словацького та інші експонати.